15 ЛЮТОГО – ДЕНЬ ВШАНУВАННЯ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ
НА ТЕРИТОРІЇ ІНШИХ ДЕРЖАВ ТА 24 РІЧНИЦЯ ВИВЕДЕННЯ РАДЯНСЬКИХ ВІЙСЬК З АФГАНІСТАНУ

Афганістан – то рана, що кровить й понині.

Бо втрат тяжких зазнали сім'ї в Україні.

Хлопці-українці в серцях наших завжди,

Не знали, чи загинуть, чи ще прийдуть сюди.

Та мало, кому тоді пощастило,

Бо те, що траплялось, було так жахливо…

    Сьогодні, 13 лютого, в школі  проводився мітинг, присвячений 24-ій річниці виведення військ з Афганістану. 

  Афганістан став болючою раною для нашого суспільства, оскільки на його території загинула велика кількість українських солдат. Так сталося, що не  оминуло це лихо і наше рідне місто. Тому метою нашої зустрічі  є прагнення донести пам’ять про нашиї земляків, через долю яких пройшов Афганістан.

 Тоді в далекому 1979 р. Україна перебувала у складі іншої держави під назвою СРСР і змушена була відпускати своїх солдат на чужу війну. Сумна статистика Дніпропетровщини: 6276 воїнів виконували свій обов’язок перед державою; 458 повернулися додому пораненими, хворими.

  Афганістан завжди був країною проблем. Країною, на території якої, як на шаховій дошці, інші країни мірялися між собою силою, залучаючи до бойових дій ті чи інші сторони місцевого населення. Серед учасників афганської війни були також жителі нашого мікрорайону.

   Ось вони, наші герої: Бугара Вячеслав Васильович,

   Тихоненко Вадим Володимирович,

    Шкуратько Віктор Павлович.

   Вони стали легендою для нашого молодого покоління. Їх імена викарбувані і будуть довго жити в наших серцях. Воїни-афганці із нашого мікрорайону, кожен із них любив життя, своїх рідних, любив нашу школу. Вони були справжніми героями, патріотами і в тяжку хвилину  закрили від пуль своїх друзів, товаришів, не шкодуючи свого життя.

Ти – вічний біль, Афганістане!

Ти – вічне горе!

Нескінченна кількість ран

У цьому безмежному морі.

Не висохли сльози дружин, матерів і дітей.

Не всі повернулись з афганських ночей.

                                   Фотозвіт