22 листопада в школі пройшов Єдиний день інформування за темою:"  До 80-ї річниці пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні."

П’ять колосків із горя та печалі,

Страшний указ – то присуд для села,

В яру калина кров’ю обливалась,

А в села смерть голодна йшла, страшна.

І заніміло серце України

Від болю й горя за своїх дітей.

Мільйони рук до Господа молили:

- Помилуй, заступи, якщо ти є.

Мовчало небо і мовчали храми,

Сліпими вікнами світили у пітьмі.

І дзвін мовчав, бо голос одібрали.

На храмі напис хтось залишив – 33.

Кількість жертв Голодомору точно встановити на сьогодні досить важко. Фактично, голод охопив весь Центр, Південь, Північ та Схід сучасної України. Між істориками тривають дискусії, скільки саме людей загинуло: 5, 7, 9 чи 10 мільйонів? Підраховано, в Україні щохвилини помирало 17 людей, 1000 — щогодини,а щодоби – 25 тисяч.

 Восени 1932 — взимку 1933 року, коли вже всі зрозуміли, що в Україні справжній голод, тоталітарна влада не лише не припинила примусове відбирання їжі і не прийняла допомогу від інших країн, а навпаки, всі сили кинула на те, щоб ізолювати голодуючі райони. За підрахунками сучасних дослідників на сьогодні населення України мало б становити близько 100 мільйонів чоловік.

15 травня 2003 р. Верховна Рада України в офіційному зверненні до народу України визнала голодомор 1932-33 рр. актом геноциду. Тяжко повертає собі народ України духовне здоров’я. Жадане й драматичне його воскресіння. Надто багато позаду могил. Надто великі втрати. І тільки правда здатна зняти наслідки шоку, заподіяного епопеєю насильницької колективізації та голоду, розкріпачити волю людей.